Сьогодні набувають чинності декілька важливих постанов, які були прийняті наприкінці минулого року з метою запровадження низки нововведень на фармринку. Передбачалося, що вони позитивно вплинуть на доступність ліків для населення, як фізичну, так і цінову. Попри застереження деяких учасників ринку щодо недоцільності деяких новацій чи необхідності доповнень до нормативних документів, з 3 березня вони стали точкою відліку нового формату роботи аптечних закладів і появи нових гравців на ринку реалізації лікарських засобів. Що обіцяє такий старт?

За ліками – на АЗС

Постанова Кабміну №1803 від 26 грудня 2025 року «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)» викликала чи не найбільше дискусій і суперечок від часу її затвердження аж до набуття чинності. Адже вона дала «зелене світло» новому і схоже зовсім неочікуваному для традиційних гравців ринку в Україні, каналу реалізації ОТС-препаратів. Відтепер їх дозволено продавати безпосередньо у приміщеннях АЗС. Тобто без створення там аптеки чи її підрозділу. 

Головні вимоги: отримання відповідної ліцензії у Держлікслужбі, забезпечення належного зберігання ліків відповідно до вимог виробника, до того ж окремо від іншої продукції, у спеціально відведеній для цього зоні, наявність вхідного контролю препаратів з боку уповноваженої особи з якості лікарських засобів. Нею може бути фахівець з вищою освітою не нижче початкового рівня (короткого циклу) за спеціальністю «Фармація, промислова фармація», який відповідальний за приймання товару, контроль якості та дотримання системи якості ліків на АЗС. Такі функції фахівець виконуватиме в межах однієї області. Натомість продаж ліків можуть здійснювати працівники АЗС, які не мають спеціальної освіти. 

І це викликало чи не найбільше заперечень з боку опонентів, які вказали на відсутність належного рівня фармопіки за таких умов та недостатньо жорсткі вимоги до самих місць продажу ліків на АЗС. Держлікслужба запевняє, що прописані постановою вимоги до місць продажу фактично відтворюють стандарти аптечної практики, лише адаптовані до формату АЗС. 

Ще один аргумент «проти» нововведення з боку опонентів: на АЗС дозволено продавати всі ОТС-препарати, а мав би бути суттєво обмежений їх перелік. При цьому наводилися приклади країн ЄС, де такі обмеження існують. Втім європейський досвід, де реалізація ОТС-сегмента поза аптеками – звична практика, не завадив найпалкішим противникам запровадження такої ж практики в Україні вимагати повного скасування дозволу на реалізацію ліків на АЗС. Конкуренція посилюється, пристрасті розгораються. 

Але критично важливо – врахувати наслідки (плюси і ризики для пацієнта), про доступність ліків для якого має турбуватися держава.

Якщо АЗС «донесуть» ОТС-препарати туди, де традиційних точок їх продажу не вистачає, або вони взагалі відсутні (а велика кількість аптек в Україні якраз не гарантує такої доступності на економічно невигідних територіях сільської місцевості та у прифронтових регіонах) – це плюс.

Якщо АЗС пристануть на цю пропозицію активно (наразі очікується, що потенційно до роздрібної торгівлі лікарськими засобами можуть долучитися близько третини від загальної кількості автозаправних станцій в Україні), справа розвиватиметься. І в органів контролю додасться клопотів щодо державного нагляду за здійсненням такого напрямку діяльності, бо якість ліків на етапі їх реалізації – такий же важливий аспект як і їх доступність. Держлікслужба запевняє, що контрольоване розширення доступу до ліків буде безкомпромісним щодо їх належної якості та зберігання. І що впровадження нової моделі жодним чином не скасовує чинних правил контролю та відповідальності суб’єктів господарювання за порушення ліцензійних умов.

Якщо при цьому практика засвідчить необхідність внесення коректив, в тому числі й у перелік препаратів для продажу на АЗС, вимог щодо персоналу тощо, регулятор має здійснити цей крок. І судячи з обговорень з різними стейкхолдерами, така готовність існує. Наразі очікується, що на АЗС будуть присутні передусім базові, найбільш затребувані засоби першої необхідності, які люди найчастіше купують для самостійного застосування, наприклад, жарознижувальні, знеболювальні, протизастудні препарати тощо. Однак у разі потреби МОЗ може встановити додаткові обмеження чи рекомендації щодо асортименту. 

Чи приживеться така практика в Україні, чи це лише вимушений крок в умовах воєнного часу та енергетичної кризи (через те, що АЗС оснащені генераторами, резервними системами постачання, працюють навіть під час блекаутів та обстрілів, цілодобово, вони стабільно можуть пропонувати бодай нерецептурні ліки для населення в скрутних ситуаціях) – покаже час. 

Ліки за найнижчими цінами поступово стають гарантованими для пацієнта

Ще одна постанова Кабміну від 26 грудня 2025 року №1802 внесла зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі, а також імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), які вступають в силу 3 березня. 

Відтепер діють спеціальні правила для аптечних закладів, які розміщені у приміщеннях державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів. А саме: прилікарняні аптеки зможуть здійснювати торгівлю виключно лікарськими засобами, гранична роздрібна ціна яких не перевищує три найнижчі ціни за одиницю препарату серед аналогів з однаковим складом, дозуванням і формою випуску, внесеними до Національного каталогу цін.

Як відомо, Національний каталог цін формувався саме з метою стримування росту цін і на разі включає майже 11 тисяч позицій. Також було запроваджено реферування цін на певну категорію препаратів задля недопущення їх невиправданого завищення. Окрім того держава робить інші кроки на зниження цін на ліки. Однак навіть за умови зниження цін потрібно забезпечити ще й наявність препаратів за найнижчими цінами в пунктах їх продажу. Адже пацієнт має бачити й обрати такі ліки не лише в електронному Нацкаталозі на сайті МОЗ, а й головне – безпосередньо в аптеці, яка йому доступна. Щоб під маскою начебто відсутності дешевших ліків споживачу не нав’язували дорожчі аналоги. 

Тож крок на обмеження асортименту аптек у лікарнях препаратами з найнижчою ціною серед терапевтичних аналогів видається цілком логічним у плані досягнення цієї мети. До того ж постановою передбачено, що окрім згаданих ЛЗ у лікарняних аптеках дозволено продавати без обмежень препарати: визначені п. 6 Порядку декларування цін, на які не поширюється обов’язок декларування граничних оптово-відпускних цін, екстемпоральні ЛЗ, товари, дозволені до реалізації аптечними закладами відповідно до переліку, затвердженого МОЗ. 

На недопустимість обмеження асортименту в аптеках вказують опоненти нововведення. Їхні аргументи – це негативно позначиться на прибутковості аптек, а також звузить до мінімуму вибір пацієнта. 

Протилежна думка: головне – захищеність пацієнта, який має право на гарантовану присутність ліків за найнижчими цінами, вказану в Нацкаталозі й не повинен їх вишукувати деінде після відвідування лікаря. А «розширити свій вибір» за наявності коштів і прихильності до препаратів іншого цінового сегмента він може не в лікарняній, а в сусідній аптеці, вони на сьогодні присутні у значній кількості, зокрема, у «вигідних» місцях, тобто і поблизу лікарень.

Доки автори різних позицій з’ясовують істину, держава робить подальші кроки в напрямку забезпечення цінової доступності ліків. Нещодавно запроваджено нову функцію для е-рецептів: разом із призначенням пацієнти отримуватимуть інформацію про три найдешевші препарати з тією ж діючою речовиною в Національному каталозі цін. І щонайменше один із таких препаратів обов’язково має в наявності в будь-якій аптеці. Наразі це стосується однокомпонентних рецептурних препаратів, ліків у формі таблеток і капсул, які пацієнти купують за власні кошти. Поступово така вимога розширюватиметься на інші категорії препаратів. Тому з часом не тільки лікарняні, а й інші аптеки вже не зможуть ухилитися від обов’язку відпустити пацієнту препарат за найнижчою ціною.

Нові вимоги до площі аптек

Водночас постановою №1802 також встановлено мінімальні вимоги до площ аптечних закладів, розташованих у лікувально-профілактичних установах.

Для аптек у містах і селищах загальна площа має становити не менше 30 кв. м, з яких щонайменше 11 кв. м — торговельний зал.

У сільській місцевості мінімальна площа аптеки визначена на рівні 18 кв. м із обов’язковим виділенням:

• не менше 6 кв. м торговельної зони;

• зони зберігання лікарських засобів;

• службово-побутових приміщень.

Крім того, оновлено норму щодо аптечних пунктів: їхня площа тепер не може бути меншою за 10 кв. м.

Далі буде?

Як бачимо, початок березня додатково переформатовує ринок, засвідчуючи тенденцію до продовження фармреформ, активно розпочатих у минулому році. Це підтвердить і подальший розвиток подій. Зокрема, 19 березня завершується термін, протягом якого суб’єкти господарювання, які мають 2 або більше аптек, що пов’язані між собою, мають вказати приналежність цих аптечних закладів до аптечної мережі, надавши таку інформацію до органу ліцензування. 

Також всі перебувають в очікуванні змін щодо зниження граничної роздрібної націнки на ЛЗ, які підлягають реімбурсації (за винятком інсулінів) — з 15 до 10 %. На разі частина бізнес-спільноти вимагає від МОЗ економічних розрахунків задля обгрунтованості доцільності такого нововведення. Оскільки, на їх думку, такий крок може негативно вплинути на стабільність операційної діяльності аптечних закладів. Власне, цей пункт постійно озвучується у переліку ризиків при запровадженні будь-яких реформ на фармринку. Втім, держава має враховувати не тільки ризики для бізнесу, а й передусім ризики для пацієнтів, гарантуючи їм цінову доступність ефективної терапії. І на цьому шляху соціально відповідальний бізнес має стати партнером. 

Thepharma.media