• Консультаційний центр: +38 044 360 42 14
    +38 067 464 48 24
    +38 093 705 41 41
    +38 095 345 98 97
До списку новин

Чому в Україні ліки дорожчі, ніж у Європі?

14.02.2020
"Лікарю, випишіть мені такий рецепт на ліки, щоб я міг пред'явити його в аптеці за кордоном". З подібними проханнями дедалі частіше звертаються наші громадяни до своїх сімейних лікарів або вузьких фахівців. Багато хто купує ліки в Польщі, Чехії, Словаччині, Туреччині, Ізраїлі та Росії, бо там вони значно дешевші.
До того ж, попри те, що курс гривні за останні місяці значно зміцнився, ціни на ліки не тільки не впали, але, навпаки, зросли. А подекуди ціни на генерики (копії оригінальних препаратів) зрівнялися з європейською ціною на оригінальні ліки.
То чому ж ліки в нас нерідко значно дорожчі, ніж у сусідніх європейських країнах? Що потрібно зробити, щоб вони стали більш доступними? Кожна нова влада, бажаючи отримати політичні дивіденди, намагається розіграти цю карту. Здебільшого безуспішно.
Зазвичай звинувачують у всьому аптеки, які, нібито, встановлюють велику націнку на ліки. Власне, за останні десятиліття всі дії влади в цьому напрямку, як правило, зводилися до обмеження цієї націнки в аптек і дистриб'юторів. На сьогодні вони доволі жорстко регулюються, але ціни на ліки продовжують зростати, до того ж відрізняються від сусідів і вдвічі, і втричі, а іноді і набагато більше.
Першу спробу реально вплинути на ціну виробника було здійснено в програмі "Доступні ліки", де на всі препарати, що входять до переліку, було встановлено чітку референтну ціну (середня у п'яти сусідніх європейських країнах), яка зробила їх справді доступними для всіх верств населення. Однак стосувалося це лише невеликої групи ліків - лише 23 міжнародні непатентовані найменування (тобто не за торговою назвою, а за діючою речовиною). Щоб вплинути на весь ринок, цього виявилося абсолютно недостатньо.
Альтернативний національний закупівельник ліків
Нинішній парламент також перейнявся цінами на ліки і вже ухвалив цілу низку законопроєктів. Але чи зможуть підтримані Комітетом законопроєкти вплинути на ціни на ліки?
"Сьогодні централізовані закупівлі ліків та інших медтоварів здійснюються Міністерством охорони здоров'я із залученням міжнародних спеціалізованих організацій, - каже голова Комітету ВР з питань здоров'я нації, медичної допомоги і медичного страхування Михайло Радуцький. Але, на жаль, досягнута економія під час закупівлі через такі організації, нівелюється, в тому числі, через відсутність планування поставок, тривалих і непрозорих погоджувальних процедур з питань, які потребують негайного вирішення.
Крім того, існують факти обмеження участі в закупівлях національних постачальників - через застосування власних політик і процедур, відхилення пропозицій учасників без пояснення причин (в середньому частка національного постачальника в централізованих закупівлях минулих років ~ 17%) ". З огляду на це, розширення кількості учасників також вплине на зниження ціни, конкуренцію, а головне - якість".
Тому Комітет ініціював і вніс до парламенту законопроєкти №2538 та №2539.
Як пояснює Радуцький, "ці законопроєкти фактично передбачають створення альтернативного "національного закупівельника" (на базі ДП "Медичні закупівлі України"), що дозволить, зокрема, вчасно забезпечувати пацієнтів безоплатними ліками, оперативно реагувати на епідеміологічну ситуацію, усунути дискримінаційні політичні практики щодо національного виробника тощо.
Ми очікуємо, що повноцінний запуск національної системи закупівель з урахуванням нового регулювання, зокрема й особливостей оподаткування, надасть можливість закуповувати більше якісних лікарських засобів за державний кошт. У результаті цих змін ми передбачаємо, що кожен громадянин зможе своєчасно та безкоштовно отримати від держави необхідні ліки.
До речі, ці законопроєкти вже підтримані парламентом у першому читанні та, сподіваюсь, уже на початку 3-ї сесії будуть ухвалені в цілому".
Однак законопроєкти стосуються закупівель за бюджетні кошти. Але що потрібно зробити, щоб ліки не тільки в лікарнях або за держпрограмами, але й в аптеках стали більш доступними для населення? Насамперед, вважає Михайло Радуцький, необхідно вирішити проблему монополізації аптечних мереж:
"На жаль в Україні вже доволі тривалий час існує вкрай погана практика нав’язування аптечними мережами постачальникам лікзасобів маркетингових договорів. Згідно з цими "договорами" постачальник має витрачати шалені кошти (іноді й до 30-40% від вартості упаковки) тільки за те, щоб його препарати просто були у фізичній доступності в аптечному закладі.
Крім того, ситуація ускладнюється процесом монополізації аптечних роздрібних мереж. У підсумку найбільше від цього страждають громадяни, точніше їхні кишені.
Як варіант вирішення цієї проблеми в новій редакції Закону України "Про лікарські засоби" ми хочемо ввести таке поняття, як "фармпослуга", що дасть змогу уникнути практики маркетингових договорів. Коли замість аптечної націнки за кожен рецепт аптечна мережа отримуватиме, скажімо, 7 чи 9 грн. Це працює в Польщі, Німеччині. Для людей це буде значно дешевше.
Ще один варіант - дозволити лікарняні упаковки, тобто пакування не по 10, а по 1000 таблеток. Коли приходиш в аптеку, показуєш рецепт, і провізор продає ту кількість, яка потрібна. У такому разі людина не переплачує за упаковку й економить кошти. Ось ще одне здешевлення".
"Чекайте нового законопроєкту про паралельний імпорт"
Ще одну спробу вплинути на вартість ліків в аптеках здійснили депутати партії "Голос" Ольга Стефанишина та Олександра Устінова. Вони зареєстрували в парламенті законопроєкт 2089, більш відомий як закон про паралельний імпорт. Законопроєкт, як ідеться в пояснювальній записці, був спрямований на досягнення балансу між власниками патентних прав на оригінальні препарати і забезпеченням українців доступними ліками. Після висловлених зауважень і погроз на адресу авторів ініціативи документ відправили на доопрацювання.
"Після того, як на комітет прийшли представники фармацевтичного бізнесу та погрожували нам "відбити бошки", вочевидь, комітет не зміг ухвалити справедливе рішення і відправив документ на доопрацювання, - пояснює народна депутатка Ольга Стефанишина. - Якщо говорити прямо - це означає просто збити законопроєкт.
Для зниження цін на ліки там було закладено 2 механізми: скасування так званих "вічнозелених патентів" та впровадження паралельного імпорту. Цього тижня Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт 2259. Він дублює наш законопроєкт у частині патентів. І зараз дуже важливо стежити, щоб до ухвалення в другому читанні 2259 не видалили ключові важливі норми і "вічнозелені патенти" справді були скасовані. У разі, якщо 2259 пройде друге читання в цілісній редакції, ми працюватимемо над редакцією нового законопроєкту. Він буде суто про паралельний імпорт для ліків. Це означає, що ми відкриємо український ринок і дозволимо без втрати якості ввозити ліки з тих країн, де вони дешевші. Важливо наголосити, що контроль якості ліків жодним чином не зміниться. Тобто такі самі ліки, які вже пройшли всі етапи реєстрації в Україні, можна буде купити дешевше".
Варто зазначити, що парламент ще восени проголосував за зміни до законодавства, які дозволяють паралельний імпорт для всіх товарів: прасок, кондиціонерів тощо. Але для ліків цей закон не працює, оскільки необхідно вносити зміни до закону про лікарські засоби.
За словами Стефанишиної, паралельний імпорт дозволить купувати ліки за більш низькою ціною саме в аптеках: "Сьогодні багато людей їздять за кордон - у Польщу, Румунію, Туреччину та інші країни - купувати там ліки, бо вони вдвічі, втричі дешевші, ніж в українських аптеках. Якраз паралельний імпорт дозволить їм не шукати по закордонах доступних ліків, а піти в аптеку у своєму місті і купити доступні ліки там. Конкретний відсоток знижки ми з вами зараз не порахуємо. Це регулюватиме ринок. Якщо буде можливість ввозити ліки за нижчими цінами, то це посилить конкуренцію і зіб’є ціну однозначно. Наприклад, у країнах ЄС практику паралельного імпорту запровадили ще 20 років тому. Завдяки цьому ціни на ліки їм вдалося знизити до 20%".
Як зазначає народний депутат, ідею паралельного імпорту просувають уже не перший рік: "Пацієнтська спільнота вимагала цих змін давно. І щоразу в найвідповідальніший момент включається фармлобі і гальмує процес. Фармвиробникам не вигідне зниження цін і вони ладні на все, аби цього не допустити. Ми вже звикли до цього. Коли ви читаєте десь на просторах інтернету, що законопроєкт про паралельний імпорт поганий і українські аптеки нібито завалять неякісними ліками, знайте, що це - аргументи, написані руками фармлобістів. Це логічно, що вони борються проти паралельного імпорту, бо вони відстоюють свої інтереси. Інтерес бізнесу - заробляти гроші. Інтерес пацієнтів - доступні якісні ліки. Тому найближчим часом чекайте нашого оновленого законопроєкту про паралельний імпорт".
Умови диктує виробник
Голова Аптечної асоціації України (АПАУ) Володимир Руденко підтримує ідею паралельного імпорту, однак вважає, що законопроєкт у його початковому вигляді потребував серйозного доопрацювання:
"Такий вид імпорту легально працює в ЄС і здешевлює ліки. Але до початкового варіанта законопроєкту є дуже багато зауважень, особливо щодо того, як такі ліки мають ввозитися в нашу країну.
Так, лише за 2018 рік у Польщі економія на вартості лікарських засобів від ввезення за системою паралельного імпорту становила понад $100 млн. Але там є чіткі правила, як це має відбуватися, - від підписання договору, ввезення препаратів і реєстрації до упаковки, листка-вкладиша. Вважаю, що автори законопроєкту використають досвід Польщі, Грузії, інших країн, де така система працює, і випишуть правила, які захищатимуть громадян від потрапляння до країни неякісних, неефективних ліків або таких, які можуть завдати шкоди".
Обмеження на вільне ввезення і продаж препаратів справді створюють умови для утримування високих цін на них. За словами Володимира Руденка, "іноді в нас з'являються ексклюзивні постачальники, ексклюзивні продавці, є люди або компанії, які мають якісь особливі повноваження від певних виробників.
Взагалі, заборонити або дозволити постачати препарат може особисто власник реєстраційного свідоцтва. Тобто той, хто виробляє. Ось зараз багато говорять про недоступність ліків для онкохворих, які потребують паліативної допомоги. Це стосується не тільки хіміотерапії, але і знеболювальних препаратів для полегшення страждань. Деякі наші виробники наркотичних і сильнодіючих анальгетиків не дозволяють багатьом аптечним мережам, які мають необхідні ліцензії, брати на реалізацію такі види товарів. У них є якісь ексклюзивні договори з певними продавцями, ексклюзивні умови. В цьому випадку диктує умови виробник, хоча щодо хворих це несправедливо і антигуманно".
Асоціація зверталася з цього питання до МОЗ, пропонуючи спростити ліцензування такої діяльності, а також якимось чином вплинути на виробника, щоб доступ до закупівлі і подальшої реалізації мали всі охочі. Тим паче, що в нас не так і багато ліцензіатів, які бажають займатися продажем таких болезаспокійливих.
Аналогічна ситуація і з закордонними виробниками. Як зазначає глава АПАУ, вони також "можуть обмежувати коло юридичних осіб, які продаватимуть їхній товар. Держава має встановити свої правила гри, щоб не допускати монополізації ринку окремими виробниками або дистриб'юторами (оптовиками)".
Поки цих правил немає, чи може держава якимось чином впливати на ціни в аптеках?
"Так, - вважає Володимир Руденко, - але за умови, що вона гарантує виробникові закупити той чи інший препарат у певному обсязі. У принципі, у нас сьогодні дуже багато препаратів, на ціни яких впливає держава. І це не лише програма "Доступні ліки". Наприклад, через Національний перелік, за яким здійснюються закупівлі в медзаклади, - там встановлені граничні націнки на ліки, що залежать від їхньої вартості. До 100 грн націнка одна, від 100 до 500 - інша. Тобто, чим вища ціна препарату, тим менша націнка. Так, діє дуже жорстка націнка на препарати інсуліну. Є жорстке регулювання препаратів, якими забезпечуються певні групи населення - за якісь заслуги або за певних захворювань. Однак це регулювання стосується лише аптек і постачальників. На виробника держава ніяк не впливає".
У Польщі, продовжує Володимир Руденко, багато лікарських засобів дешевші. Але там 70% рецептурних препаратів реімбурсуються державою. Там на початку кожного року проводяться переговори з виробниками, і держава каже: ми у вас викупимо такий-то обсяг, забезпечимо ваші виробничі потужності замовленням, але ціна має бути ось така. Якщо виробника не влаштовує, то він не бере участі у програмі реімбурсації, але тоді він дуже багато втрачає.
У нас такий процес зі встановленням референтної ціни (середньої по сусідніх п'яти країнах) почався в програмі "Доступні ліки". Але наша асоціація сьогодні виступає за те, щоб таке ж ціноутворення було й на Національний перелік лікарських засобів. Не має бути перекосу в ціноутворенні. Якщо сьогодні в Національному переліку регулюється і аптека, і дистриб'ютори, то чому не регулюється ціна виробника? Як зарубіжного, так і нашого вітчизняного. Давайте встановимо референтне ціноутворення, і відразу побачимо, де формується ціна на ліки.
Цього року МОЗ опублікував вперше перелік референтного ціноутворення на наркотичні препарати, які використовуються в онкології. Згідно з реєстром, ціни знизилися вдесятеро! Це був шок для багатьох і відповідь на питання, де формується ціна. Якщо подивитися в процентному співвідношенні, то аптека має 18% впливу на роздрібну ціну, дистриб'ютор - 8%. Усе інше - понад 70 - ціна виробника. І тут саме держава має можливість відрегулювати це питання".
Експерт вважає, що введення референтного ціноутворення на весь Нацперелік, зможе помітно знизити ціни на ліки:
"Препарати Національного переліку - це понад 470 міжнародних непатентованих найменувань. Те, що ефект буде, вже продемонструвала програма "Доступні ліки". Виробникам це вигідно, а те, що ціна знизилася, так вони заробляють на обсягах. Якщо сьогодні держава забезпечує населення ліками менш ніж на 10%, понад 90% ліків громадяни купують самі, то держава має вжити відповідних заходів".
Держава має активніше впливати на ринок?
На відміну від Володимира Руденка, генеральний директор компанії "Астрафарм" Павло Лукашевич до ідеї паралельного імпорту ставиться скептично:
"Якщо ми говоримо про паралельний імпорт, то в цілому це може стосуватися виключно оригінальних препаратів. З огляду на те, що ринок України відсотків на 90 генеричний, то закон зможе вплинути лише на 10% ринку. І ці 10% - це доволі дорогі препарати, які реєструються, як правило, іноземними фармкомпаніями. Якщо дивитися на досвід європейських країн, то сьогодні в структурі дистриб'юторських поставок паралельний імпорт в Європі становить орієнтовно близько 2%. Тобто його частка дуже невисока. І це стосується інноваційних препаратів, які в тих чи інших країнах можуть коштувати менше через те, що референтне ціноутворення в них впливає на весь ринок лікарських засобів. Тому введення паралельного імпорту може вплинути лише на поодинокі препарати, а звичайний споживач введення цього закону не відчує".
За думку експерта, введення такої ініціативи не вплине і на доволі дорогі для середнього споживача препарати, вартістю 600-700 грн:
"Займатися препаратами, які в ціні до 100 доларів, ніхто не бажає. Це могло б вплинути лише на оригінальні препарати для лікування дуже важких захворювань. Однак імплементувати такий закон також буде доволі складно, необхідно вносити зміни до інших законодавчих і нормативних документів, і відпрацювання системи потребує чимало часу.
Якщо підсумувати, то я не можу прогнозувати, що введення паралельного імпорту знизить ціни на ліки в аптеках. Навпаки, це може вплинути на те, що в країну можуть і будуть потрапляти препарати низької якості, можливо, навіть фальсифікат".
Як вважає Павло Лукашевич, щоб препарати стали більш доступними, необхідна активна участь держави в забезпеченні ними населення:
"Зараз в Україні діє дві державні програми із загальною сумою фінансування 3,2 млрд грн. Багато це чи мало, якщо врахувати що минулого року в аптеках продаж лікарських засобів становив близько 90 млрд грн? Йдеться про регулювання цін на 23 міжнародні непатентовані назви - за програмою "Доступні ліки" і забезпечення препаратів інсуліну. Якби держава впливала не на 3% ринку ліків, а на 30-40% роздрібних товарів, як це відбувається у наших сусідів, то ситуація була б зовсім іншою.
Цього року, за прогнозами, ринок споживання ЛЗ буде зростати десь на 14-15%, і становитиме близько 105 млрд грн. А держава впливає лише на 3,2 млрд. На мій погляд, держава реально зможе вплинути на ціни в аптеках, коли істотно розширить номенклатуру препаратів, на які встановлюється референтна ціна і які покриваються з бюджету повністю або частково.
Якби покривалося не 23 МНН, а як у Польщі 240, і не тільки на базові препарати, але і на сучасні, то це б серйозно вплинуло на доступність лікування".
Лукашевич вважає, що попри те, що це величезні гроші, в результаті це б привело до загального зниження вартості ліків:
"Ці гроші населення сьогодні платить самостійно, а якщо б держава розширила перелік реімбурсованих ліків то в підсумку вартість ліків знизилася б. Наприклад, якби на реімбурсацію було виділено не 3,2 млрд, а 15 млрд, це суттєво вплинуло б на весь ринок".
* * *
З огляду на плани Міністерства охорони здоров'я, номенклатура препаратів, ціна на які регулюється державою, буде розширюватися, але навряд чи настільки глобально, щоб впливати на весь ринок. Можливо, варіантом могло б стати введення медичного страхування, але до цього також ще далеко. А отже, ми і далі обиратимемо - лікуватися препаратами, ціни на які повністю або частково покриває держава, або сучасними і дорогими, але вже за власний рахунок.
Тетяна Галковська, Цензор.НЕТ
Censor.net.ua
До списку новин