Кабмін перейменував Держлікслужбу на Укрфармагентство. Юристи бачать вразливість у способі утворення органу

23 вересня 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 1209 «Деякі питання функціонування Українського фармацевтичного агентства». Акт оприлюднено на сайті уряду. Він скасовує ліквідацію Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками і перейменовує службу та її територіальні органи на Українське фармацевтичне агентство.

Постанова набирає чинності з дня опублікування. Виняток - нове Положення про агентство, пункт 13 змін і пункти 1–8 переліку актів, що втрачають чинність: вони починають діяти з 1 січня 2027 року, одночасно з введенням у дію Закону «Про лікарські засоби».

У червні уряд ішов іншим шляхом. Постанова від 4 червня 2026 року № 739 передбачала утворити агентство як новий орган, а розпорядження від 8 липня 2026 року № 671 - ліквідувати Держлікслужбу. За наявними відомостями, до зміни моделі агентство як окрему юридичну особу зареєстровано не було. Постанова № 1209 цю модель згортає: пункти 1 і 2 скасовують ліквідацію і перейменовують службу, а пункт 5 разом із пунктом 9 затвердженого переліку позбавляє чинності пункт 1 постанови № 739 про утворення агентства.

Саме тут виникає незручне для влади юридичне питання. Абзац третій пункту 6 розділу XII «Перехідні положення» Закону від 28 липня 2022 року № 2469-IX зобов’язує Кабмін до введення закону в дію «утворити орган державного контролю та забезпечити його належне фінансування». Затвердження положення і забезпечення конкурсу на посаду голови стоять окремо - в абзацах другому і шостому того самого пункту. Вони не замінюють утворення.

Частина четверта статті 5 Закону «Про центральні органи виконавчої влади» називає два способи утворення центрального органу: утворення нового органу або реорганізація - злиття, поділ чи перетворення одного чи кількох існуючих. Перейменування як самостійний спосіб ця норма не передбачає.
Обрана конструкція зберігає існуючий орган і змінює його найменування. Постанова № 1209 не оформлює ні створення нового органу, ні реорганізацію. Спеціальний статус, нові повноваження і конкурсний порядок цього питання не знімають.

Частина сьома статті 5 допускає передання повноважень і функцій без утворення нового органу. Але вона не називає перейменування способом утворення і сама по собі не є виконанням окремого доручення Закону № 2469-IX.
На користь урядової моделі можна сказати, що мета закону - регулятор із визначеними повноваженнями і спеціальним статусом, а не обов’язково новий код ЄДРПОУ. Досягнення цієї мети не знімає питання про процедуру.

Основний практичний ризик - спори про правову основу діяльності агентства. Це можливий наслідок спірної конструкції, а не автоматичний результат перейменування.
Оскаржити нормативні положення постанови можуть суб’єкти, щодо яких їх застосовано або які є учасниками відповідних правовідносин, за статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства. Самої незгоди з реформою недостатньо. Якщо суд підтримає аргумент про спосіб утворення, уряду може знадобитися змінити модель і заново врегулювати перехід. Обсяг наслідків залежатиме від того, які саме положення визнають протиправними.

Компанії, незадоволені рішеннями регулятора, можуть посилатися на цей дефект, оскаржуючи відмови в ліцензіях і рішення про їх припинення, приписи, санкції, заборони, рішення про державну реєстрацію лікарських засобів. Такий аргумент не гарантує скасування. Суд оцінюватиме компетенцію органу і посадової особи, застосовні норми і значення організаційного дефекту для конкретної справи. Перейменування саме по собі не доводить відсутності всіх повноважень. Практичний ефект - більше спорів, витрат на захист і невизначеності щодо остаточності рішень.

Якщо ключові положення доведеться виправляти вже після запуску нових правил, знадобляться додаткові рішення про розподіл повноважень, незавершені заяви, реєстри і територіальні органи. Без вчасного перехідного врегулювання це затримки процедур: для бізнесу - вихід продукції на ринок, для держави - нагляд. Повне припинення роботи регулятора не є неминучим.

Спір можуть використовувати і проти обмежувальних рішень. Якщо конкретне рішення скасують через дефект, процедуру доведеться проходити знову. У справах про якість і безпеку така затримка має значення для споживача. Сама наявність спору не дає права ігнорувати вимоги законодавства.

Виправлення моделі може потребувати повторних змін до положень, кадрових і організаційних документів, реєстрових відомостей і внутрішніх процедур. Тривала невизначеність ускладнить роботу з бізнесом і міжнародними партнерами. Без окремих доказів немає підстав стверджувати, що перейменування автоматично робить незаконними бюджетні видатки, позбавляє міжнародного визнання чи робить недійсними кадрові призначення.

Навіть визнання положень постанови протиправними не скасовує автоматично раніше видані ліцензії, реєстраційні документи та інші індивідуальні рішення. За частиною другою статті 265 КАС нормативно-правовий акт або його частина втрачає чинність із моменту набрання законної сили судовим рішенням. Наслідки для кожного рішення треба оцінювати окремо.

Найсуттєвіший ризик - додаткова юридична вразливість регулятора, яку доведеться долати під час ухвалення і захисту його рішень. Усунення цієї невизначеності до повного запуску нових повноважень зменшило б ризики для держави, бізнесу і споживачів.